Учительська доля… Тихесенько і незримо вона підходить до віконця, де щойно пролунав дитячий крик і залишає там часточку себе. А долі, як і люди, бувають добрі і злі, веселі і сумні, тихі і балакучі, а бувають універсальні, тобто вчительські. Тож, мабуть, далекого 3 жовтня 1952 року у віконце до новонародженої Софійки постукала саме вчительська доля, бо скільки себе пам’ятає, все мріяла учити дітей. Зразу ж після закінчення школи пішла працювати старшою піонервожатою у Заслуцьку восьмирічну школу. В 1970 році Софія Феодосіївна вступила на заочне відділення факультету педагогіки Ровенського державного педагогічного інституту ім. Д.З. Мануїльського, по спеціальності вчитель початкових класів, який закінчила у 1975 році. З 1978 року – вихователь дитячого садочка №4, а з 1982 року розпочалася педагогічна діяльність молодого вчителя початкових класів Бруяки Софії Феодосіївни у Дубровицькій СШ №1. Тут і відбулося становлення молодого спеціаліста як учителя, самоствердження і самовизначення у фахових пріоритетах – у невсипущій праці на уроках і позаурочно, у спілкуванні з досвідченими колегами, в інтенсивній самоосвіті.

З 1990 року Софія Феодосіївна – вчитель початкових класів Дубровицької СШ №2. 31 рік. Сухі цифри і факти, а за ними – сотні уроків і недоспаних ночей над учнівськими зошитами, сотні і тисячі допитливих дитячих душ і очей.

А вдома чекає сім’я… Люблячий чоловік – Леонід Степанович, з яким прожили в парі 47 років, діти – Алла і Олександр, а зараз і онуки – Софійка, Марійка, Улянка, Даринка – хто щойно народився, хто вже закінчує ВУЗ. І на всіх хватило люблячого серця, материнської ласки й турботи, ніжності.

З 2007 року Софія Феодосіївна освоїла новий напрямок педагогічної діяльності – інклюзивну освіту дітей з особливими освітніми потребами у Дубровицькій ЗОШ №2. Тут все потрібно було робити по-особливому: більше терпіння, сили волі, більше любові й доброти, чуйності, ласки, турботи. І з цим усім учителька впоралася. Її учні і їхні батьки до сих пір вдячні за це.

Розумна вчителька уміла порадіти в щасливі хвилини, підтримати, коли в цьому була потреба, вміла знайти ключик до кожного дитячого серця, побачити і запалити у дитячих душах іскорку доброти, порядності, чуйності.

А ще Софія Феодосіївна – душа нашого педагогічного колективу, впродовж 15 років була головою профспілки Дубровицької ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

Софія Феодосіївна Бруяка – досвідчений, творчий, ініціативний педагог, спеціаліст вищої категорії та має педагогічне звання «Вчитель-методист». Сумлінний, дисциплінований, трудолюбивий педагог. А ще вона – великий оптиміст, як би не було на її життєвому шляху, але добро залишається в її серці вічно.

Коли дивишся на цю людину, на її красу, зовнішню й внутрішню, на її життєву силу і енергію, то здається, що час зупинився. Обличчя її завжди сяє добротою і ласкою, ніколи не має на ньому ні заздрощів, ні злості. Тому-то й не під силу вона часовим змінам.

Шановна Софіє Феодосіївно! Нашому колективу, звичайно, буде бракувати вашої присутності, але тепер ви можете відпочити і присвятити час собі і своїм захопленням. Попереду довгі роки життя, наповнені відпочинком та приємними емоціями. Нехай щастить!