Засідання педагогічної ради



     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    ПЕДАГОГІЧНА РАДА  “Розвиток креативності молодших школярів як умова формування життєвих компетентностей ”

    СЛАЙД 2

    Перед людиною є три шляхи до пізнання:
    Шлях мислення – найбільш благородний,

    Шлях наслідування – найбільш легкий і
    Шлях особистого досвіду – найбільш важкий. 

    Конфуцій

             Нове сьогодення нашої країни, поступове перетворення її на демократичну,  орієнтовну на кожну особистість державу, зумовили масштабні зміни у системі освіти, формулюванні її мети, завдань та методів діяльності.

             Сьогодні народжується  нова школа, у якій  учень зможе повноцінно жити, проектувати своє майбутнє, свій життєвий шлях, проявляючи власні здібності та можливості, маючи  бажання  до самовдосконалення, самоосвіти та самовиховання.

             Зміни у філософії освіти  здійснюються на основі чинного Державного стандарту 4-х річної початкової школи, яким передбачено сформувати особистість, яка бажає і вміє вчитися самостійно; яка  сприймає інформацію і вміє  з нею працювати, осмислювати, сортувати, творити.

    СЛАЙД 3-4

             Питання розвитку креативності молодших школярів є надзвичайно актуальним у наш час. Адже саме зараз  наша країна потребує людей, які можуть приймати сміливі та нешаблонні рішення, які вміють мислити творчо . Прикро, але сучасна школа  зберігає ще застарілий підхід до отримання знань. Досить часто процес навчання зводиться  лише до зазубрювання і наслідування прийомів діяльності, розв'язування однотипних  завдань.  Шаблонне та монотонне повторення одноманітних дій не сприяє розвиткові бажання вчитися. Діти втрачають  радість відкриття і поступово позбавляються здатності до творчості.

             Творчий потенціал та здатність до креативності у дітей молодшого шкільного віку є надзвичайно високими. Учень з  необмеженою творчою спрямованістю прагне з головою поринути у те, що його цікавить, він дуже вигадливий в іграх, образотворчій діяльності, формулює багато різних думок.

    Креативний учень є дзеркальним відображенням креативного вчителя. Головне, без чого не може обійтися педагог, - це активна позиція вчителя – творця, а не спостерігача. Не буде вогника у вчителя - він ніколи не зможе запалити його в учнях. Учитель не зможе розвивати креативність у своїх учнів, якщо він не є креативним. Таким чином, джерелом педагогічної діяльності, що дозволяє розвиток креативності в учнів є той же вчитель і його професійна компетентність, в тому числі, насамперед, його креативне ставлення в навчальному процесі.

    СЛАЙД 5

    Для розвитку креативних здібностей важливо забезпечувати такі умови:

     - Сприятливий емоційний фон на уроках

    - Доброзичливість з боку вчителя, його відмова від критики на адресу дитини

    - Відсутність шаблонів у відповідях учнів

    - Заохочення до висування нестандартних гіпотез

    - Наявність позитивного зразка творчої поведінки, спілкування дітей з дорослими, які мають яскраво виражені креативні здібності

    - Широке використання завдань творчого характеру

    - Використання методів проблематизації, продукування ідей,

    - Створення ситуації успіху, стимуляція творчої поведінки.

    Головне завдання - не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що народжується безпосередньо у класі. Нові умови навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажаючих із кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного, хто відповідає, щоби зрозуміти логіку його міркування та знайти вихід із постійно мінливої навчальної ситуації. Педагоги аналізують відповіді дітей і непомітно ведуть їх до розв'язання проблем. Навчання логіки, дискусії, діалогу, розв'язання проблеми не передбачає швидкого одержання правильної відповіді. Тому можливі ситуації, коли на одному уроці не вдається відкрити істину.

    СЛАЙД 6-9

    Одним із ефективних шляхів розвитку креативного мислення є робота за методикою розвивального навчання. Вона дає змогу, виконуючи цікаві для дітей завдання, підійти до проблеми з різних боків, спонукає учнів мислити, знаходити способи вирішення проблем, демонструє варіативність підходу до їх розв'язку, учить міркувати, доводити, обґрунтовувати свою думку. Школяр із перших кроків у опануванні знань має шукати спосіб дій, учитися користуватись ним, і користується успішно, доки не постане перед ним нова проблема... І знову починається пошук...

    Уроки передбачають роботу індивідуальну, групову та в парах. Таке поєднання дозволяє навчити дитину слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників. Спілкування з однолітками набагато простіше для дитини, ніж спілкування з дорослими. Діти тренуються в мистецтві слухання спочатку у своїй маленькій компанії, а вже потім відважуються постати перед усім класом. Доводиться відмовлятись від звички працювати з дітьми «фронтально», звертаючись одразу до всіх і ні до кого персонально.

    Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей у процесі набування знань є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра.

    Створення умов для креативного розвитку учнів і використання системи творчих завдань на уроках надає широкі можливості для формування в учнів предметних і ключових компетентностей, а саме:

    - Уміння вчитися і бути здатним до саморозвитку;

    - Вміння критично мислити;

    - Вміння сформулювати проблему, знаходити нові розв’язання, діяти в нестандартних ситуаціях;

    - Вміння використовувати здобуті знання для особистісної реалізації;

    - Вміння бути конкурентоздатним і мобільним в суспільстві.

    На сучасному етапі розвитку шкільної освіти характерною є зміна освітньої парадигми та підвищення компетентнісної спрямованості. Зростає роль умінь здобувати, переробляти інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення дитини через формування предметних і ключових компетентностей.

    Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються нині в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно-орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. До них належить і компетентнісний підхід, поява якого пов’язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті

    Зарубіжними та вітчизняними науковцями виділено ключові, загальнопредметні і предметні компетентності, які визначають якість сучасної освіти.

    Моделювання життєвих і проблемних ситуацій, компетентнісно-орієнтованих завдань — один із засобів формування  компетентності—є її інноваційною  значимістю. А завдяки сформованим компетентностям підготувати учнів до розв’язання життєво необхідних завдань у різних умовах сьогодення та майбуття –  є провідною педагогічною ідею.

    Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації, які відбуваються в освіті.

    Державний стандарт початкової загальної освіти визначає зміст початкової загальної освіти, основою якої є загальнолюдські цінності та принципи науковості, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання. Він ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

    Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Предметні компетентності – їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета у всіх класах початкової школи .

    СЛАЙД 10

    Формула НУШ складається з 8 компонентів:

    1. Формування компетентностей
    2. Педагогіка партнерства
    3. Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.
    4. Орієнтації на потреби (мотивація) учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
    5. Ціннісне виховання
    6. Нова структура школи
    7. Автономія для шкіл
    8. Сучасне освітнє середовище

             СЛАЙД 11

    Відповідно до Концепції НУШ виділяють 10 ключових компетентностей:

    1. Спілкування державною (і рідною, у разі відмінності) мовами
    2. Спілкування іноземними мовами
    3. Математична компетентність
    4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях
    5. Інформаційно-цифрова компетентність
    6. Уміння вчитися впродовж життя
    7. Ініціативність і підприємливість
    8. Соціальна та громадянська компетентності пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей
    9. Обізнаність та самовираження у сфері культури
    10. Екологічна грамотність

    Усі компетентності є  важливими. Вони розвиваються на різних уроках впродовж всього періоду навчання. Спільними для всіх компетентностей є вміння читати і розуміти прочитане, висловлювати думку усно і письмово, критичне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, виявляти ініціативу, творити, уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення, уміння конструктивно керувати емоціями, застосовувати емоційний інтелект, здатність співпрацювати в команді.

     

    Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно- орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій.

    Формування компетентності учня є актуальною проблемою й розглядається як вихід із проблемної ситуації, яка виникла через протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю вирішити цю проблему традиційним шляхом. Йдеться про компетентність як про нову одиницю виміру освіченості, при цьому увага акцентується на результатах навчання, в якості яких розглядається не сума завчених знань, умінь і навичок, а здатність учня діяти в різноманітних проблемних ситуаціях.

    У вітчизняній педагогічній літературі уживаються і поняття «компетенція» («компетенції», «групи компетенцій»), і поняття «компетентність» («групи компетентностей»). Тлумачний словник подає схожі трактування цих загальних понять.

    СЛАЙД 12

    Компетенція:

    • добра обізнаність із чим-небудь;
    • коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.

    Компетентний:

    • який має достатні знання в якій-небудь галузі, який з чим-небудь;
    • добре обізнаний, тямущий; який ґрунтується на знанні, кваліфікований;
    • який має певні повноваження, повноправний, повновладний.

    Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном «компетентність».

    СЛАЙД 13

    Які основні складові компетентності?

    По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

    По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

    По-третє, адекватне оцінювання – себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

    СЛАЙД 14

    СЛАЙД 15

    Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

     

    Безумовно, людина, яка уособлює в собі такі якості, буде компетентним спеціалістом.     Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, умітимуть аналізувати і контролювати власну діяльність, залежить насамперед від школи.

             Виховання творчої особистості, починаючи з молодшого шкільного віку - одне із головних завдань вчителя початкових класів. Сучасні освітні програми, інноваційні процеси, які відбуваються у школі наголошують на необхідності розвивати природні задатки та таланти дітей. Це можливо лише при умові створення атмосфери творчості, яка змушує учнів  пізнавати і дивуватися, приймати рішення в нетипових ситуаціях. Тому сьогодні  кожен вчитель у своїй педагогічній діяльності вишукує нові, нестандартні методи, форми та прийоми навчання. Це і нетрадиційні види уроків, колективні творчі справи в позаурочній роботі, проблемні методи навчання, які сприяють розвитку творчої активності школярів.

             У своїй роботі прагну, щоб навчальний процес був не просто доступним і зрозумілим, але й цікавим. Тому що, якщо навчальний матеріал є доволі зрозумілим, доступним, проте самі завдання є стандартними, шаблонними, то це не викликає у дітей ніякого інтересу, не активізує творчого мислення.

             Як підтверджує досвід власної педагогічної практики, із вступом до школи процес формування творчого мислення дітей великою мірою починає залежати від педагога, від того, як він організовує навчання, які методи і засоби використовує при цьому, які завдання пропонує учням, і від того, чи сам вчитель є творчою особистістю.

            СЛАЙД 16

     Отже, розвиток креативного мислення можливий за таких умов:

    1. Перш за все - створення необхідної атмосфери. На творчих заняттях неприпустимим є підвищення голосу вчителем, педагогічний натиск, застосування погроз.
    2. Однією з найважливіших умов створення атмосфери, спонукаючої дитину до творчості є так звані «емоційні погладжування», до яких відносяться звернення до дитини тільки на ім'я, збереження педагогом рівної, доброзичливої інтонації, заспокійливі або підбадьорюючі дотики до дитини. Особливо актуальним є цей аспект у роботі з дітьми з особливими потребами.
    3. Бачення кожної дитини.
    4. Але, кажучи про зовнішні умови, що сприяють створенню креативної атмосфери заняття, не можна забувати про його зміст, оскільки це головне, що повинне спонукати дитину до творчості. Це може бути незвичайний поворот сюжету, елементи новизни, сумісне емоційне переживання і т.д. Роботу з учнями по активізації пізнавальних інтересів треба будувати на уроках в такій послідовності: ЦІКАВО – ЗНАЮ – ВМІЮ                                                                                                            Треба намагатися зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.                      
    5. Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Навіть звичайні буденні вправи можна перетворити на такі, що спонукають до творчого мислення.

    Прийоми для розвитку  креативного мислення.

    СЛАЙД 17-29

     

             Де брати навчальний час, який можна використати для ігор і творчості? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.             

             Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній „дрімає” якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. І, як підказує моя практика, саме творчий підхід до учіння допоможе досягнутибажаних результатів.                                                                                                                                Як говорив французький письменник та літературний критик Анатоль Франс: «Вчитися можна лише весело. Щоб перетравити знання, треба поглинати їх з апетитом». 

    Тьютор – це спеціаліст з формування майбутнього, який має розгледіти потенціал і змоделювати до нього дорогу.

    Тьютор повинен бути філіалом батьків у школі. Він слідкує за соціалізацією, спілкуванням, вихованням. Він повинен завоювати таку ж прив’язаність від дитини, яку вона дарує батькам. Його думка неодмінно вагома, а підтримка авторитетна.
    Для кожної своєї ролі тьютор одягає капелюха:

    • прораб – прокладає шлях розвитку до покликання;
    • наставник – проводить дитину до мети;
    • хороший тренер – ставить правильні досяжні цілі та мотивує;
    • репетитор – заповнює прогалини у знаннях;
    • коуч – дає дитині збагнути, що саме є важливим;
    • заступник мами – до нього завжди можна звернутися за допомогою;
    • психолог – підтримує і допомагає подолати труднощі;
    • адвокат – захищає інтереси дитини.

    Як з’їсти слона? По шматочках. А тьютор – це саме та людина, яка поріже слона і допоможе його спожити.

    Наприклад, якщо ви обираєте першого вчителя для своєї дитини, зверніть увагу на його поведінку з дітьми. Якщо діти посміхаються, біжать вітатися і обіймають – не сумнівайтеся, це правильний вибір.

    Якщо поруч з дитиною вчасно опиниться кваліфікований тьютор, це допоможе їй зекономити такий важливий у житті час і визначитися зі сферою інтересів. Хіба справа усього життя, що приносить задоволення не є складовою щастя?

     

    ВИСНОВОК.

    Школа XXIстоліття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня, як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій та проектів. Місія школи спрямована на оволодіння кожною молодою людиною ключовими компетенціями, як важливим результатом якості навчально-виховного процесу.

    Навчання і виховання лише тоді мають реальну силу, коли вони ґрунтуються на вірі в дитину. Кожна дитина приходить до школи зі своїми інтересами, поглядами, проблемами, індивідуальними здібностями. І тільки від учителя та педколективу залежить, чи зможуть вони максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості. А в основу своєї роботи вчитель має покласти любов і повагу до дитини, опору на її сили, внутрішній потенціал.

    Справжній вчитель не той, хто розкриває учневі таємниці буття вказуючи йому прямий шлях до храму науки, а той хто своєю мудрістю запалює сонце над головою дитини, викрешуючи іскру допитливості, спонукаючи самостійно відшукати ключ до знань.

    Творчий учитель мусить пам’ятати, що навчально-виховні технології мають відповідати викликам часу, орієнтуватися на прогресивні педагогічні досягнення, ідеї, культурні проблеми людства, нації, формувати в дітей основи моральності, духовної культури; сприяти реалізації парадигми сучасного навчання й виховання, творчій самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.

     

    Рішення педради 

    1.  Учителям:

    1.1. Повторно опрацювати вимоги державних програм щодо формування основних компетентностей учнів з навчальних дисциплін;

    1.2. Систематично працювати над підвищенням рівня викладання предметів, вдосконалювати свою професійну майстерність, проваджувати освітні інновації, сучасні інформаційні технології з метою розвитку в учнів ключових компетентностей;

    1.3. Посилити роботу з обдарованими дітьми, залучати їх до участі в предметних олімпіадах, різноманітних конкурсах та проектах, що створюють умови для самопізнання й самореалізації школярів;

    1.4. З метою підвищення професійної компетентності вчителів і забезпечення ефективності освітнього процесу продовжити активну роботу  практичних семінарів-практикумів з розв’язання актуальних проблем освіти, які є новими в педагогічній теорії та практиці;

    1.5. Продовжити діяльність педагогічного колективу щодо створення умов для розвитку креативної особистості учнів. Використовувати під час освітнього процесу творчі вправи, нестанд

    ртні завдання, технології розвитку креативного мислення учнів;

    1.6. Всім вчителям продовжувати працювати над самовдосконаленням (постійно діючі курси онлайн), бо висококваліфікований вчитель – ключова фігура в якісно новій українській школі.

    1.  Керівникам науково-методичних об’єднань:

    2.1. На підсумкових засіданнях проаналізувати вплив викладання конкретних навчальних предметів на формування ключових компетентностей;

    2.2. Презентувати педагогічні досягнення на сторінках фахових журналів, залучатися до педагогічних ярмарок, виставок з метою представлення своїх методичних знахідок.

     

     

    1.  Практичному психологу та соціальному педагогу 

    3.1 Здійснювати діагностичну та корекційну роботу з формування компетентностей учнів.

    3.2. Здійснювати  моніторинг  даних про рівень задоволення якістю взаємодії всіх суб'єктів освітнього процесу; відстеження запитів батьків, формулювання пропозицій щодо корекції взаємодії.

    1.  Класним керівникам та класоводам:

    4.1. Аналізувати  стан  роботи з батьками  (визначення    позитивних  

    здобутків та недоліків, виявлення найбільш активної частини

    батьківської громадськості.

    4.2. Здійснювати контроль за дотриманням прав і свободи дитини у школі та в сім’ї,    виключення будь-якого – морального, фізичного – насилля над дитиною.

    4.3. Проводити  батьківські збори  у формі неформальних зустрічей, бесід за  «круглим столом», спілкування, обміну досвідом.

    1. 5. Творчі звіти вчителів

    Стовби Л.П. – вчителя музичного мистецтва,

    Кедрук Л.М. – вчителя початкових класів,

    Белаш Г.О. – вчителя початкових класів,

    Чирук Л.І. – вчителя початкових класів,

    Чмуневич О.В. – вчителя початкових класів,

    Клюйка А.П. – вчителя фізкультури,

    Абрамович Н.М. – вчителя географії,

    Жданюк А.В. – вчителя української мови і літератури, німецької мови

    Кудри І.М. – вчителя англійської мови,

    Мельничук О.І.– вчителя англійської мови

    прийняти до відома.

     

Розробник: Дубровицький ліцей №2 Дубровицької міської ради