Додаток до листа МОНмолодьспорту
від 26.07.2012р. №1 / 9-529
«Психологічний и соціальний супровід дітей з особливими освітнімі потребами в условиях інклюзівного навчання»
Шляхи Впровадження інклюзівного навчання визначили Концепцією розвитку інклюзівної освіти, затверджених наказом Міністерства освіти и науки від 01.10.2010 № 912, а самє, в части навчально-методичного забезпечення освітнього процесса передбачається реалізація корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого навчального плану в условиях інклюзівного навчання.
З урахуванням основних тенденцій относительно змін у системе образования дітей з особливими освітнімі потребами окреслено напрями діяльності, Які потребують підвіщеної уваги, одним з якіх є психологічний и соціальний супровід інклюзівного навчання в Україні.
Зміст та основні завдання участия психологічної служби системи освіти з питання впровадження інклюзівного навчання визначили низкою нормативно-правових документів, зокрема, наказом Міністерства освіти и науки від 11.09.2009 № 855 «Про затвердження Плану Дій относительно запровадження інклюзівного навчання у загальноосвітніх навчальний заклад на 2009 - 2012 роки ».
З метою Залучення дітей з особливими освітнімі потребами у загальноосвітній простір предусмотрена Різні форми їх навчання, зокрема, у спеціальніх класах у загальноосвітніх навчальний заклад, что регламентується Положенням про СПЕЦІАЛЬНІ класи для навчання дітей з особливими освітнімі потребами у загальноосвітніх навчальний заклад, затверджених наказом Міністерства освіти и науки України від 09.12.2010 № 1224, зареєстрованім в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р. за № 18707.
Зазначеним нормативним документом визначили завдання психолого-педагогічного супроводу:
а) актуалізація особістісного потенціалу розвитку дитини;
б) формирование позитивних міжособістісніх СТОСУНКІВ учнів з порушеннях псіхофізічного розвитку та їх ровесніків у процесі внутрішкільної інтеграції;
в) консультування батьків або осіб, Які їх замінюють, относительно особливо розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації їх дитини ТОЩО.
Порядком организации інклюзівного навчання у загальноосвітніх навчальний заклад, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 15 серпня 2011р. № 872, визначили, что у загальноосвітніх навчальний заклад здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітнімі потребами у класах з інклюзівнім навчання працівнікамі психологічної служби (практичними психологами, соціальнімі педагогами) ціх закладів та відповіднімі педагогічними працівнікамі.
Діяльність ПРАЦІВНИКІВ психологічної служби коордінується центрами практичної психології и соціальної роботи, міськімі, районними методичними кабінетамі.
Віщезазначенім документом предусмотрена такоже організацію корекційної роботи з дітьми з особливими освітнімі потребами вчителями-дефектологами та практичними психологами.
З Огляду на ті, что питання визначення функцій и повноважень спеціалістів психологічної служби (практичного психолога и СОЦІАЛЬНОГО педагога) є актуальним, звертаємо Рамус на недопущення покладання адміністрацією Навчальних Закладів на ціх спеціалістів обов'язків, что це має належати до їх професійної компетентності.
Зокрема, це стосується заміні корекційніх зайняти вчителя-дефектолога корекційнімі заняття, Які проводити практичний психолог.
Питання психологічного и СОЦІАЛЬНОГО супроводу дітей находится на перетіні функцій багатьох спеціалістів, а тому не могут буті віднесені до СФЕРИ професійної ДІЯЛЬНОСТІ Виключно одного з них.
Кваліфікаційна характеристика та основні функціональні обов'язки СОЦІАЛЬНОГО педагога в условиях інклюзівної освіти візначені наказом Міністерства освіти и науки від 28.12.2006 № 864 «Про Планування діяльності та ведення документації СОЦІАЛЬНИХ педагогів, СОЦІАЛЬНИХ педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти и науки України ».
Визначаючи основні завдання на 2012-2013 навчальний рік практичним психологам и соціальнім педагогам рекомендовано звернути Посилення Рамус на проблеми психологічного и СОЦІАЛЬНОГО супроводу всех учасников навчально-виховного процесу в условиях інклюзівного навчання, что спріятіме прістосуванню освітнього середовища до потреб дитини з урахуванням ее особливо та можливіть, забезпечення СОЦІАЛЬНИХ потреб.
З цією метою проводиться Вивчення індівідуальніх особливо учня, его можливо і потреб, уровня сформованості у него пізнавальних процесів и Дій.
Таким чином, діагностична робота має буті спрямована на Вивчення:
Во время Вивчення псіхічного розвитку дитини психолог віявляє фактори, Які зумовлюють Труднощі пізнавальної ДІЯЛЬНОСТІ, спілкування та соціальної адаптації, а такоже ті резерви, Які можна використовуват у корекційно-розвітковій работе.
Визначення уровня и особливо пізнавальної ДІЯЛЬНОСТІ винне передуваті будь-Якім іншім псіхологічнім Досліджень, щоб з'ясувати Труднощі та обмеження, Які могут вінікаті при віконанні діагностичних завдання и прізводіті до неправильного Тлумачення отриманий результатів.
Во время Вивчення індівідуальніх Особлива дитина важліво враховуваті Особливості ее розвитку та Фізичні обмеження.
Например, працюючий з дитиною, хворою на дитячий церебральний параліч, слід пам'ятати, что через мовленнєві Труднощі, Порушення мімікі, тощо может скластись неправильне враження относительно інтелектуальніх можливий дитини. Псіхічній стан такой дитини можна візначіті только Шляхом уважний спостереження за ее діяльністю та Шляхом спілкування з нею та с помощью спеціальніх методів діагностики.
Психофізіологічні Особливості дитини, рівень ее розвитку, потенційні возможности относительно опанування учбовим матеріалом є основними індікаторамі, Які беруться до уваги при розробленні індівідуальної програми розвитку.
Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) Із обов'язковим Залучення батьків, або осіб, Які їх замінюють, з метою визначення конкретних Навчальних стратегій и підходів до навчання дитини з особливими освітнімі потребами. Така програма розвитку містіть Загальну інформацію про учня, візначає систему Додатковий услуг других спеціалістів, засоби и шляхи относительно необхідної адаптації навчального середовища, модіфікації Навчальних матеріалів, індівідуальну Навчальна програма та за спожи індивідуальний навчальний план.
Завдання психолога - надаті до програми узагальнену інформацію за результатами проведеного Вивчення та рекомендації Стосовно врахування індівідуальніх Особлива дитина у навчально-виховному процесі та взаємодії зі шкільнім оточенням.
Практичний психолог в інклюзівному середовіщі формує психологічну Готовність учасников навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представителей адміністрації) до роботи з комерційними дитиною з особливими освітнімі потребами.
Така психологічна Готовність формується через проведення тренінгових зайняти, лекторіїв, семінарів, консіліумів, віступів ТОЩО, Зміст якіх спрямованостей на Подолання упереджень Ставлення до дітей з особливими потребами, руйнування міфів и стереотіпів, стігматізації та діскрімінації.
Оскількі вчитель своим ставлені моделює очікувану від учнів поведение, важліво розпочаті проведення таких зайняти сортаменту з педагогами навчального закладу.
Необходимо працювати з педагогами относительно унікненням использование медичної термінології, что застосовується в педагогічній практике для характеристики дітей з особливими освітнімі потребами.
Зміст зайняти з учнями слід спрямуваті на формирование у них вміння Бачити та цінуваті Відмінності, слухати та враховуваті Різні точки зору, вісловлюваті свое мнение, поважаючі мнение других, оволодіваті навички СПІВПРАЦІ з різнімі дітьми. Формування толерантного Ставлення до дітей з особливими освітнімі потребами спріятіме гармонізації СТОСУНКІВ в учнівському колективі та поможет педагогічним Працівникам создать сприятливі середовище для Розкриття потенціалу кожної дитини.
При проведенні індівідуальної роботи психолог працює безпосередно з дитиною з особливими псіхофізічного розвитку, относительно Збереження її здоров'я, поиска та реализации ее всебічного розвитку, формирование позітівної мотівації до навчання.
Актуальним залішається питання! Застосування псіходіагностічного інструментарію та корекційніх програм у роботі з Вказаною Категорією дітей, Які, як правило, потребують адаптації (зміна характеру подачі матеріалу, без Зміни змісту або концептуальної складності завдання), рідше, модіфікації відповідно до індівідуальніх Особлива дитина.
Зокрема, відповідно до потреб дитини могут використовуват Такі види адаптації:
адаптація середовища (Збільшення інтенсівності освітлення в кімнатах, де є діти з порушеннях зору; Зменшення уровня шуму в класі, де навчається дитина з порушеннях слуху, забезпечення ее слуховим апаратом; создания відокремленого блоку в пріміщенні школи для учнів початкових класів; забезпечення архітектурної доступності для дитини з порушеннях опорно-рухового апарату);
адаптація змісту, методів и форм навчальної ДІЯЛЬНОСТІ (использование Навчальних завдання різного уровня складності; Збільшення часу на Виконання, зміна темпу зайняти, чергування відів ДІЯЛЬНОСТІ);
адаптація методичних матеріалів (адаптація Навчальних посібніків, наочно та других матеріалів; использование Друкований текстів з різнім розміром шріфтів ТОЩО).
Ознайомившись із особливостями психофізичного розвитку дитини та готуючись до роботи з нею, психолог аналізує, перш за все, відповідність інструментарію (стимулів) та вибрані методики.
Для дітей із сенсорними порушеннями очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) до можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини. Наприклад, для дитини з порушенням зору малюнки (методика "Четвертий – зайвий") мають бути контрастнішими та більшими за розміром.
Для дитини зі спастикою кінцівок є проблематичним використання малюнкових методик, при використанні яких необхідно домовитися з дитиною про сигнали, що відповідають певному вибору (стимульний матеріал до тесту тривожності Р. Теммпл, В. Амен, М. Дорки).
Оскільки можуть виникнути труднощі зі сприйманням малюнків, вони не повинні бути надміру стилізованими та складними. Необхідно передбачати можливі труднощі, пов’язані з процесом сприймання самих зображень, та відрізняти їх від розуміння чи нерозуміння сюжету, логічних зв’язків у ньому.
Для дітей з порушеннями мовлення будуть мало прийнятними вербальні методики. При цьому важливо розрізняти труднощі активного мовлення через порушення артикуляції та розуміння зверненого мовлення.
Обмеження у використанні діагностичних методик також можуть бути пов’язані зі способом життя обстежуваних, обмеженістю їхніх соціальних зв’язків і відповідних знань та уявлень про навколишній світ. У зв’язку із цим, не можна беззастережно використовувати певні проективні методики, що в цілому за процедурою виконання могли б відповідати технічним можливостям обстежуваного. Наприклад, методика Рене Жіля, яка часто і успішно застосовується для виявлення проблем, пов’язаних зі спілкування та самовизначенням підлітків, не завжди може бути адекватною в роботі з підлітком, фізичні обмеження якого не дозволяють сприймати ситуації, наведені в методиці, як проективні на себе. Причиною є те, що спосіб життя виключає, наприклад, відвідання кінотеатру, прогулянки за місто разом із друзями тощо. Тому перш ніж застосовувати таку методику, потрібно переконатися, що у дитини є відповідний життєвий досвід, пов’язаний із зображеними ситуаціями.
Таким чином, психолог приймає рішення, які методики включити при діагностичному вивченні та яким чином мають бути адаптовані стимульні матеріали. Водночас, рекомендовано провести обговорення методик та способів їх адаптації під час засідання методичного об’єднання практичних психологів.
Разом із тим, звертаємо увагу, що відповідно до «Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.04.2001 № 330, має бути проведена експертиза всіх діагностичних методик, психокорекційних, психотерапевтичних та реабілітаційних технік і технологій, соціологічних та соціально-психологічних опитувальників.
З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини організовується й психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими освітніми потребами можуть бути долучені до роботи в корекційній групі. Однак, психологу необхідно заздалегідь оцінити та продумати альтернативні вправи, з урахуванням потреб розвитку дитини.
Корекційна робота має бути спрямована на розвиток усіх видів сприймання, особливо зорового і слухового, на базі яких розвиваються вищі психічні функції.
З розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже, розвивається мислення і мовлення дітей. Під час корекції розвитку та навчання дитини необхідно дбати про зміцнення її працездатності, уміння зосереджувати увагу, цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.
Особливої уваги потребує розвиток навчальної мотивації, бажання вчитися, формувати віру дитини у власні можливості, що можливо завдяки усвідомленню і оцінці реальних досягнень.
У разі, якщо мова йде про корекцію чи розвиток окремих пізнавальних процесів краще організовувати індивідуальні заняття. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи психолога, педагогів, батьків і самої дитини. Водночас ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.
Соціально-педагогічний супровід базується на створенні сприятливих умов для взаємодії учня з соціальним середовищем з метою попередження виникнення або усунення вже існуючих дестабілізуючих розвиток факторів та формування стійкості до ситуацій дезадаптації.
Алгоритм діяльності практичного психолога і соціального педагога, в умовах інклюзивної освіти включає:
Успішність навчання дитини з особливими освітніми потребами залежить від ранньої діагностики та вчасно наданої відповідної допомоги фахівцями. Велика роль в цьому належить фахівцям психолого-медико-педагогічної консультації, діяльність якої регламентується Положенням про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації, затвердженим спільним наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту та Національної академії педагогічних наук України від 23.06.2011 № 623/61, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 06.12.2011 за № 1407/20145.
Головним завданням психолого-медико-педагогічних консультацій є надання консультативно-методичної допомоги дітям з особливими освітніми потребами та батькам, які їх виховують, педагогам.
Водночас, завданнями психолого-медико-педагогічних консультацій є визначення за якою навчальною програмою має навчатися дитина, без визначення типу навчального закладу.
За результатами психолого-педагогічного вивчення дитини надається психолого-педагогічний висновок та рекомендації, які фіксуються у витязі з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.
Звертаємо увагу, що зміст психолого-педагогічного висновку не містить медичного, зокрема, психіатричного, діагнозу, а передбачає формулювання, щодо особливостей психічного розвитку дитини та її психологічний стан з використанням лексичних засобів у контексті психолого-педагогічної термінології.
При цьом у висновка у Стислий вікладі зазначаються ті основні показатели, Які ма ють значення для розрізнення станів розумово розвитку дитини. Рекомендації психолого-медико-педагогічних консультацій відображають напрямки психолого-педагогічної роботи з дитиною, спрямовані на реалізацію потенціалу розвитку и виховання, ВРАХОВУЮЧИ ее Індивідуальні Особливості засвоєння знань, навичок, практичного та СОЦІАЛЬНОГО досвіду.