Що робити:

- Дайте дитині можливість добувати свій досвід.

- Будьте уважними до інтересу малюка.

- Головне - не скільки, а як ви проводите спільний час.

- Якщо прохання дитини нікому не чинить шкоди, поступіться.

- Пам'ятайте, що ваш малюк - ваше відображення. Ви не виконуєте свої обіцянки - він не виконує свої.

 

Що не робити:

- Не вимагайте пояснень від дитини.

- Не оберігайте дуже.

- Не сваріться несправедливо.



 

Що робити:

- Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

- Приділіть дитині більше часу.

- Знайдіть свій щоденник та полистайте його.

- Просто поговоріть з дитиною, настройте на те, що треба тільки трішки більше постаратися.

- Вранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

 

Що не робити:

- Не дорікайте успіхами інших дітей.

- Не насміхайтесь над невдачами дитини.

- Не потрібна надмірна жалість до дитини.

- Не читайте нотацій. Дитина і так все розуміє



Навчальний процес це велике навантаження на організм дитини, тому разом із атестатом зрілості учень часто отримує купу хвороб

Які недуги чекають наших дітей за дверима храмів знань, і як їм запобігти?

На жаль, хронічні захворювання відзначаються у 90% школярів. Відхилення здоров'я у дітей 7-17 років з вини освітніх перевантажень, порушень умов навчання, режиму харчування і стресу носять узагальнююче визначення "шкільні хвороби". Проте до лікування краще не доводити.

Медична статистика вказує, що перший ворог учнів середніх шкіл - зниження зору. Найчастіше дитячі очі страждають від короткозорості (міопія), коли дитина погано бачить вдалину.

 



ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

  Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
  Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору,
збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
  Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

 

 Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

   1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
  3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
  - постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  - поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  - виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  - сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  - виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
  4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.



Практично кожна сучасна людина є активним користувачем Інтернету, де слід дотримуватися правил безпеки.

 

  1. Разом з дітьми розробіть правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких вони збираються заходити.
  2. Знайдіть час для відвідування сайтів разом з дітьми та заохочуйте їх ділитися з вами знаннями, отриманими в Інтернеті.
  3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагає реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.
  4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації. Наприклад, місце навчання або улюблені місця для прогулянки.
  5. Навчайте дітей не розміщувати свої чи сімейні фотографії.
  6. Поясніть, що давати свої паролі не можна нікому, крім батьків, навіть найближчим друзям.
  7. Поясніть, що не потрібно відповідати на невиховані й грубі листи. Якщо отримали такі листи, то потрібно сповістити про це батьків чи вчителів.
  8. Скажіть дітям, що їм не слід зустрічатися з людьми, яких вони знають тільки з Інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають. Якщо ж це необхідно, то спочатку треба спитати дозволу батьків. Зустріч у громадському місці та й у присутності батьків.
  9. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в Інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.
  10. Навчіть дітей поважати інших в Інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила етикету діють скрізь – навіть у віртуальному світі.
  11. Наполягайте, щоб діти не завантажували музику, комп'ютерні ігри та інші програми без вашого дозволу.
  12. Поясніть, наскільки небезпечно для комп’ютера переходити на посилання, адреси яких вам невідомі.
  13. Контролюйте діяльність дітей в Інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина і що вона на них робить.

    В Інтернеті дійсно можна зустріти багато суб'єктів з недобрими намірами, але це не є приводом для того, щоб відмовитися від користування цією мережею.
    Дотримуйтесь цих простих правил, і ви будете впевнені, що жодна людина з нечесними намірами не отримає доступу до вашої персональної інформації.

 



 Активність – тобто енергійна діяльність. І це чудово, якщо до цього слова не додається префікс „гіпер”, що в перекладі з грецької означає „перевищення норми”. Гіперактивні діти є імпульсивними, неуважними (їх увага постійно відволікається від об’єкту), вони бігають і стрибають, ламають і складають, розкидають і збирають, розвалюють і будують, б’ються, галасують, танцюють, співають - і все це майже одночасно. 

 




Усі люди на Землі мають рівні права та свободи.

Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р.

 

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. 

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р...

  

 



  1. Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
  2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
  3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти.
  4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
  5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.
  6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
  7. Потурбуйтеся про те, що ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
  8. Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму на  іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.
  9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
  10. Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей прикладом власного життя, власною системою цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, облаштуванням у квартирі, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.
Меню сайту